Мої домашні тваринки

У багатьох з нас є домашні тваринки: у когось хом'ячки, у когось - собачки; у когось - давно, а у когось - після початку великої війни. Я маю двох найкращих у всесвіті котиків - Томчика і Марсіка, нижче розповім детальніше про них.

Мій перший улюбленець

Ми родиною досить довго обговорювали можливість заведення домашньої тварини, і були схильні до собак, котів якось не розглядали. І одного липневого вечора 23-го року батьки сказали, що ми поїдемо у гості до наших друзів - погодьтесь, нічого підозрілого. Згодом, за легендою, нам запропонували піднятись до їхньої сусідки, у якої були котики. Я взагалі нічого не підозрював, аж раптом: "ну що, забираємо?" - ось так у нашій родині з'явився Том. І відтоді ми живемо душа в душу: у нас є свій митний контроль, адже жодна сумка з магазину чи пакунок з пошти не залишаться поза увагою нашого чотирилапого детектива. Томчик обожнює усілякі смаколики, зокрема він любить їсти кукурудзу, а раніше також любив морозиво. До речі, як тільки холоднішає, на кухні, на батареї з'являється пункт постійної дислокації нашого шерстяного))

Доленосна раптова зустріч

Сніжної січневої неділі 25-го ми з моїм молодшим братом залишились удома, бо не схотіли йти на прогулянку. Вібрує телефон - дзвонять батьки. "Ми зайшли у зоомагазин, тут такий котик гарний, може прийдете подивитесь?" - пам'ятаю, що без жодних роздумів ухвалив для себе єдине правильне рішення - забираємо. Як розповіли нам тоді працівники магазину товарів для тварин, нашого Марсюшу українські військові разом з волонтерами вивезли зі Степногірська, де тоді точилися гарячі бої. Попри проблеми зі здоров'ям, Марсюша радує нас кожного дня: ми помітили, що він став більше довіряти нам, ніби остаточно розслабився, він обов'язково зустрічає нас разом із Томчиком. Марсюша обожнює морепродукти, особливо - креветки (як і Том) та смажених карасів!

Підсумок

Марсюша і Том стали буквально братами, хоча спочатку Том досить агресивно захищав свою територію. Вони не уявляють життя один без одного, бо як це - не вилизувати одне одного, паралельно кусаючи за шию та даючи по шерстяній дупці)) А як же спати, підпершись один об іншого, і разом бігти за смаколиками, коли я відкриваю їх на кухні)

Я теж не уявляю свого життя без котів, адже вони дуууже допомогли пережити нам цей непростий для всіх нас час. У найстрашніші миті нашого життя вони були поруч, і дійсно допомагали відволікатись - так само, як і ми їм, адже вони дуже лякаються, коли прилітає десь поруч.

P.S. Хочу сказати вам, мої читачі, що тепер без домашніх тваринок не уявляю свого життя, а вас закликаю: НЕ КУПУЙТЕ - ПРИХИСТІТЬ! Дайте котикам, собачкам - та усім-усім - шанс на нормальне життя!

                                                                                                                                   Чумаченко Артем