Домашні улюбленці є у великої кількості людей, їх заводять що у дні була додаткова радість. Це може бути кішка, собака, папуга, хом'як, та навіть алігатор, домашні улюбленці бувають різними, але вони все ще домашні улюбленці.  

     І в мене також є домашній улюбленець, у мене це собака породи Французький бульдог. Звуть її Дара, їй вже п’ять років, народилася вона 1го серпня 2021го року. А до мене вона потрапила вже 10го жовтня, коли їй було трохи більше ніж 2 місяці. Те що вона в мене з’явилась було для мене великим сюрпризом, мама з ранку покликала мене просто покататись з нею по місту і я погодився, і вже через пів години я тримав на руках свою собаку. Після чого ми відвезли її додому де вона одразу відчувала себе дуже комфортно, нас вона не боялась, по дому ходила спокійно. Але тоді в мене був ще й кіт, і з ним вона не порозумілась. Кота звали Сеня, жив він з нами 10 років, але нажаль він помер на початку 22го року, ще до початку повномаштабного вторгнення, і Дара залишилась одна. 

     На мою думку Французький бульдог це найкраща порода собак, бо вони всі дуже добрі, веселі й милі. Дара те ж не виключення, вона дуже добра до людей. Окрас у неї тигровий, на грудях у неї біла пляма, мордочка чорна, а на спині вона більш чорна, як на мене це найкращий окрас для французького бульдога.  

   Але ще з самого початку вона ніколи не лагодила з котами, я важаю що це особливість її характеру яка сформувалася після того як Сеня до неї не дуже дружелюбно ставився. У 24му році ми завели ще й кішку, звали її Мася, і з першого дня як тато її приніс Дара була агресивна по відношенню до неї, хоча Мася була дуже маленьким кошеням, яке ще погано ходило та було дуже слабким, бо тато підібрав її на вулиці. Але через пів року або трохи більше, Дара трохи звикла до неї і стала ставитись більш спокійно, агрессувала тільки коли Мася заходила до моєї кімнати де Дара проводила найбільше часу, а в інших частинах квартири вона ставилася до неї спокійно. 

      Осінню 25го року Дара завагітніла, після чого у листопаді у неї народилися щенята, була одна дівчинка окрасу як і Дара і один хлопчик чорного кольору, але дівчинка померла на другий день свого життя, через те що у неї не було рефлексу що б їсти молоко. Масю віддали у іншу сім’ю що б вона не заважала Дарі, цуцик підріс та його віддали друзям сім’ї, де він живе і досі.  

     Наприкінці весни 26го року тато приніс додому нове кошеня, це був кіт якого назвали Тімом, Дара до нього як і до Масі на початку ставилася агрессивно, але вже через 2-3 місяці вона почала ставитись до нього спокійно, тільки як і з Масею вона агрессувала коли він заходив до моєї кімнати. Зараз Тім та Дара живуть у нас удвох, інших дромашніх улюбленців у нас немає, Тім з Дарою вже гарно ладять, кожен день граються та радують очі тих хто живе тут.

     Домашні улюбленці це щастя, вони постійно радують очі і піднімають настрій, але це також велике фінансове навантаження, бо прививки Дарі треба робити майже кожен рік, також Тіму теба було зробити куку прививок, що влітає в нормальгу таку копійку. Також треба витрачатись на корм і іграшки для тварин. Але на мою думку воно себе виправдовує, Дара а тепер ще й Тім дарують багато радості кожен день, і не дивлячись на все вони неймовірно классні.