«Я стикаюся зі страхом, щодня. Я боюся, що до мене в будинок прийдуть та заберуть у невідомому напрямку, або ж відомому - у підвал із катівнею. Боюся комусь розповісти, де я навчаюся та як я живу, адже це все може стати приводом, коли і я, і моя сім'я будуть в небезпеці».

Погляд зсередини: життя на окупованій території

17-ти річна мешканка тимчасово окупованого Бердянська поділилася своєю історією, розкриваючи негативний вплив окупації на життя і побут. Після життя під окупацією, її спогади говорять про глибоку кризу та бажання бачити волю.

Дівчина описала ситуацію на окупованій території як жахливу та небезпечну. Для неї, як і для багатьох інших, окупація перетворилася на справжній жах, забравши її мрії та плани на майбутнє.

Після окупації, зміни в житті стали радикальними. Мешканка розповіла, що вона та інші жителі території відчувають себе відірваними від зовнішнього світу. Заборона вільного спілкування та страх перед окупантами призвели до ізоляції та постійного перебування в стані страху.

Наявність основних послуг, таких як охорона здоров'я та освіта, стала великою проблемою. Багато жителів не мають доступу до лікування чи освіти через вимоги щодо російського паспорта та інших обмежень.

Освіта на окупованій території стала низької якості та спрямованою на інтереси окупантів, а не на потреби місцевого населення.

Виклики повсякденного життя: економічний та соціальний стан

Економічний стан жителів окупованої території також страждає. Зарплати низькі, а соціальні виплати рідко виплачуються. Виживання стає важким завданням через високі ціни на продукти та інші необхідні речі.

Повсякденне життя стало сповнене страху. Жителі території живуть у постійному напруженні, боячись розмовляти про свої плани та прагнення. Ситуація вимагає великої обережності й невпинної відсутності відкритості.

На окупованій території не існує свободи слова або виразу думки. Висловити свою незгоду з окупацією рівносильно ризику власного життя. Зникнення та репресії проти тих, хто намагався виразити свою думку, стали відомими.

Голос крізь страх: інтерв'ю з місцевою мешканкою

Протягом інтерв'ю, дівчина, ім'я якої ми не називаємо зі зрозумілих причин, розповість нам про свої страхи та виклики, які вона змушена подолати в умовах окупації.

Інтерв'ю допоможе нам краще зрозуміти реальну картину життя на окупованій території та переживання тих, хто опинився в цій важкій ситуації.

- Як ви описали б ситуацію та життя на окупованій території?

- Окупація для мене стала справжнім жахом. До початку війни та окупації в цілому, я була простою десятикласницею, яка мала багато планів на майбутнє. Але, окупація 26 лютого повністю змінила моє життя, мої мрії, бажання. Я мріяла про випускний та вступити до бажаного університету, відчути справжнє студентське життя... Але, мої мрії на стільки зламалися, що зараз я мрію лиш про одне: нарешті побачити синьо-жовтий прапор. Нарешті почути рідну мову. Окупація зламала мене, мою сім'ю і та в цілому всіх українців у моєму місті, які так чекають на волю.

- Які важливі зміни відбулися в вашому житті після окупації території?

- Я стала, можна сказати, відірвана від світу. Раніше я могла гуляти, відпочивати, постійно комунікувати з людьми. Зараз я цього боюся і немає можливості це робити, бо окупанти всюди, вони нас ненавидять і можуть зробити що завгодно. Багато моїх родичів і друзів десь далеко, я не бачила їх майже 2 роки, це дуже вплинуло на мою психіку та розриває душу.

- Як ви оцінюєте доступ до основних послуг, таких як охорона здоров'я та освіта, в умовах окупації?

- Дуже погано, у нас неможливо отримати ні освіту, ні базове лікування без російського паспорта та багатьох документів. Просто можуть не пустити в лікарню, якщо ти не маєш російського паспорта, навіть якщо стан здоров'я просто критичний. Освіта є, але вона жахлива, і перероблена під російську, я не можу назвати це освітою. Вона зовсім не тягне на рівень, який ми отримували в Україні. Товари різного вжитку, як їжа, одяг жахливої якості, купувати це просто не можливо, але, виходу на жаль, немає.

- Яким чином окупація вплинула на ваш соціальний та економічний стан?

- Просто жахливо та на жаль, дуже сильно. Доступу до нормального спілкування з людьми немає, я боюся кожного, тому що не можу їм довіряти. Економічний стан... На жаль, ми тут лише виживаємо, зарплати чи якісь соціальні виплати просто не виплачують, чи платять мізерні, коли ціни на продукти базові речі просто зашкалюють.

- З якими викликами ви стикаєтеся у повсякденному житті через окупацію?

- Я стикаюся зі страхом, кожного дня. Я боюся, що до мене в будинок прийдуть та заберуть у невідомий напрямок, або ж, відомий, в підвал з катівнею. Боюся комусь розповісти, де я навчаюся та як я живу, адже це все може стати приводом, коли і я, і моя сім'я будуть в небезпеці.

- Чи існує свобода слова та виразу думки на окупованій території?

- Я б сказала, що у нас цього немає. Свобода слова? Вираз думки? Якщо сказати, що ти з чимось не згоден, тебе просто можуть вбити на місці, чи забрати кудись і катувати довго і жорстоко. Всіх людей, яких я знала, і хто виражав свою думку, знаходили загиблими, або ж, вважають зниклими безвісти. Тут немає розуміння свободи, тут лише неволя та біль.

Ілюстрації з інтернету та згенеровані нейромережею