Це відбулось в "Бібліотеці для дітей" в місті Запоріжжя, де місцева авторка Дар'я Новицька розповіла про свій шлях в письменстві. Перекладання українською, перехід з електронного формату на паперовий, спроби співпраці з видавництвами. Дар'я змогла усе це втілити вжиття, аби здійснити свою мрію, стати письменницею.

Як ви почали видавати свої книги у друкованому форматі та з якими труднощами стикалися?

 Мій творчий шлях почався давно, але спершу це були лише електронні видання на платформі "Самвидав", де автори самостійно публікують свої твори. З часом я вирішила спробувати видати свої книги на папері, адже електронна версія має свої обмеження і правила, які не завжди підходять, особливо коли ти не можеш постійно писати і заробляти на цьому. Першим кроком стало звернення до видавництва "Кондор" з рукописом книги "Джон Вуд" ще до війни. Подруга з Кропивницького порадила мені це видавництво, зазначивши, що вони співпрацюють з мало відомими авторами. Я ризикнула і написала їм у серпні, однак відповіді не було ні через місяць, ні через два. Я вже вирішила, що все це марно, і перестала чекати. Але на Різдво, після Нового року, отримала несподіване повідомлення: видавництво "Кондор" взяло мій рукопис на розгляд! Я не могла повірити, навіть перевірила кілька разів.12 січня ми підписали договір, але через початок війни робота зупинилася на цілий рік. Книгу в паперовому вигляді я отримала лише у вересні минулого року.

Яким був процес створення та видання книги "Ясміна: Шлях до корони" і з якими труднощами ви зіткнулися під час роботи над текстом?

 Щодо "Ясміни", то спершу вона була написана саме для "Самвидаву" в електронній версії і була доступна безкоштовно для всіх бажаючих. Згодом, коли вони запитали, чи є в мене ще щось для публікації, я запропонувала "Ясміну". Погодили співпрацю з редактором, але процес був довгим, бо довелося шукати редактора через знайомих. Професійні редактори мають високі тарифи, тому я шукала вчителів чи викладачів, які могли б допомогти. Знайшли редактора з Краматорська, однак вона виїхала до Німеччини з початком повномасштабної війни. Згодом ми редагували книгу онлайн, працюючи на відстані. Оскільки "Ясміна" була написана українською мовою, редагування пройшло швидше, ніж з попередніми творами, які спочатку були написані російською, а потім перекладалися. Це дало змогу підвищити якість тексту.

Як змінився ваш підхід до написання книги "Ясміна: Шлях до корони" і які ідеї ви хотіли в ній передати? 

 Цікаво, що коли я писала "Ясміну", вже почала мислити українською. Мені легше було втілювати образи та ідеї рідною мовою, ніж раніше, коли писала російською. "Ясміна" повернула мене до письменництва після творчої кризи. Ідея книги з'явилася як образне стандартної принцеси, яка прагне не лише стати жінкою з "типовими" ролями —народжувати дітей, гуляти в саду, танцювати на балах, а й мати справжню владу. Її бажання бути лідером викликає спротив у батька та королівських радників. Вони навіть виганяють її з палацу, після чого вона опиняється в найбіднішій частині королівства, де на межі виживання змушена боротися за право на власну долю. Місцеві жителі не люблять королівську родину і бажають принцесі непростого життя, але Ясміна має продовжувати боротьбу, адже королівство перебуває на порозі війни. Її ворогами стають так звані "Північні загарбники". Коли зараз думаю про це, то розумію, що добре, що писала це до війни, адже нині ця назва викликає інші асоціації, ніж тоді. Теперішні обставини додали б значно більше емоційного забарвлення цим образам.

Ви пишете малі жанри, чи плануєте розширювати свої горизонти та спробувати себе у великих жанрах? 

 Одна бук блогерка зробила мені зауваження, що тему, описану на трьох сторінках, потрібно розтягувати до ста. Але я відповіла: "Я поки що не Стівен Кінг, щоб писати так багато, та й не впевнена, що кожен захоче читати таку велику книгу." Мені здається, компактний формат зручніший: книгу можна легко взяти з собою, почитати в дорозі. А з книгою на тисячу сторінок — сьогодні прочитав трохи, завтра втомився, а за тиждень вже й забув. Тому не вважаю це великим недоліком, хоча, звісно, прислухаюся до зауважень. Я працювала над цією книжкою пів року, але якщо б мала писати на шістсот сторінок, то це зайняло б рік. Для мене зараз це просто неможливо, адже є діти, війна, уроки — все це впливає на мій творчий стан.

Чим ви надихалися коли писали книгу?

 Мене надихала власне ідея. Я придумала сюжет, і він мене захопив. Я відчула, ніби героїня стала мені близькою, рідною. Після перших книг, коли пишеш цикл про одних і тих самих персонажів, звикаєш до них настільки, що морально важко переключитися на інших. І коли я пів року нічого не писала, здавалося, що знову віднайдене натхнення дало мені сили повернутися до творчості. Це мене дуже мотивувало. Якщо "Джон Вуд" надихав мене атмосферою Лондона 1930-х років, історіями про мафію —вивчення всіх цих деталей захоплювало, і я хотіла швидше описати це для читачів, — то "Ясміна" повністю заполонила мене. Я писала її щодня, радіючи, що маю таку ідею. Поглиблювалася в історію королівських родин, і якось чоловік заглянув у мій ноутбук та жартома запитав: "Це що, будова шибениці?" — побачивши один з моїх досліджень. Ідея буквально не давала мені спокою. Коли я писала "Ясміну" ще до війни, дуже допомагало слухати музику в навушниках і працювати в тиші, не відволікаючись. Типовий мій день виглядав так: діти йшли до школи, я мала годинку чи дві, щоб попрацювати над текстом, потім вони поверталися, і часу на письмо вже не було. Настає звичайна рутина — приготувати, прибрати, приділити увагу дітям. І якщо ввечері залишалися сили, могла ще трохи посидіти за написанням.

Дякую за інтерв’ю!

Роман "Ясміна: Шлях до корони" можна придбати на сайті видавництва "Кондор", де розміщені твори авторки.