"Коли закон б’є: поліцейська жорстокість в Україні — системна проблема чи винятки?"
Права людини в Україні декларуються на рівні закону, однак їх дотримання часто викликає сумніви. Однією з найгостріших проблем є поліцейська жорстокість — застосування катувань, погроз, психологічного тиску та навіть незаконного позбавлення волі. Такі випадки непоодинокі, і свідчать не про «виключення з правил», а про глибоку системну кризу в системі правоохоронних органів.
Реальний випадок: Красний Лиман, 2016 рік
У Красному Лимані (Донеччина) у 2016 році правоохоронці затримали місцевого жителя, підозрюючи його у злочині. Замість дотримання процесуальних норм, вони вдалися до тортур: били його, залякували, а пізніше — вимагали 65 000 гривень за те, щоб не передавати справу до суду. Постраждалий наважився розповісти про це лише після тривалого психологічного тиску.
За інформацією Харківської правозахисної групи, справу намагалися «зам’яти». Лише завдяки втручанню правозахисників вдалося домогтися розслідування.
Системний масштаб
Згідно з даними Української Гельсінської спілки з прав людини, лише за 2023 рік було зафіксовано понад 200 заяв про жорстоке поводження з боку поліції. Значна частина справ або не доходить до суду, або завершується виправдувальними вироками. Це свідчить про кругову поруку в системі — коли "свої" покривають "своїх".
Причини:
• Відсутність ефективного незалежного нагляду за діями поліції
• Недосконала система внутрішнього розслідування
• Імітація реформ, а не їх втілення
• Страх громадян перед відплатою при поданні скарг
Що робити?
1. Створити незалежний орган моніторингу з реальними повноваженнями.
2. Впровадити обов’язкову відеофіксацію всіх дій поліції.
3. Гарантувати захист заявників і свідків у справах щодо катувань.
4. Забезпечити справжнє реформування МВС за європейськими стандартами.
На останок хочу сказати, що поліцейська жорстокість — це не лише проблема конкретного порушника, а віддзеркалення гнилої системи, яка потребує глибоких змін. Без публічного контролю, активного громадянського суспільства та політичної волі ми ризикуємо побудувати «державу сили», а не державу права.