Чи пам’ятаєте ви, коли вперше побачили маленьке пухнасте створіння, яке збиралися забрати до себе?

Захищати, оберігати, годувати, піклуватися про нього? Якщо ні - тоді прочитайте й замисліться: можливо ви багато втрачаєте у своєму житті.

А якщо так, то вам точно знайоме це відчуття, коли дивишся на той клубочок щастя і думаєш, яке ж воно гарненьке, миленьке та добреньке. І так воно і є - принаймні перші кілька тижнів. А вже потім це гарненьке й миленьке починає показувати свій справжній характер.

Звичайно, коли ви обираєте собі котика, йому потрібно продемонструвати, який він беззахисний, справжнє сонечко - усе заради іміджу. Але щойно це хитре створіння звикає до свого хазяїна чи хазяйки, йому необхідно показати, хто тепер буде справжній господар у домі.

Котик починає вибудовувати кордони: тепер ти не можеш торкатися його, коли тобі заманеться, до його шовковисто-блискучого хутра, адже котик щойно приймав сонячні ванни. Мусиш вставати за розкладом - о 3-й, 4-й, 6-й і навіть о 7-й ранку, щоб погодувати цю хитру кішку. Бо якщо знехтуєш новими встановленими правилами, вона все одно не дасть спати й влаштує нічні котячі серенади та концерти, поки не отримає своє. Дієти потрібно дотримуватися будь якою ціною. 

І я знаю, про що кажу, адже маю таку вдома

Бешкетницю звати Муся, їй три рочки. Вона не має конкретної породи, адже її батьки були звичайними дворовими котиками. Муся має різнобарвне хутро й поєднує на своєму тільці чотири кольори: чорний, білий, коричневий і бежевий. Такий окрас у кішок називають черепаховим, і кажуть, що такі котики приносять щастя.

Я з цим погоджуюся, адже коли ця пухнаста кішечка поряд - усе добре

Але разом зі щастям вона приносить і пригоди. Наприклад, одного разу я почула сильний шум і не одразу зрозуміла у чому справа. А зайшовши на кухню, побачила таку картину: горщик із квітами на підлозі, земля по всій кухні, а зверху сидить це диво.

Звісно, спочатку я хотіла посварити Мусю, але подивившись у ці радісні очі не змогла. Вона сиділа серед землі, мов королева власного королівства, і була щиро задоволена результатом своєї так званої роботи. Кішки не визнають провини, бо щиро переконані, що все роблять правильно. 

Маючи кішку, варто пам’ятати кілька простих речей

По перше, вона - не іграшка, а жива істота зі своїм характером і настроєм. По друге, кішці потрібна увага, турбота та терпіння, навіть тоді, коли вона перевертає вазони або будить серед ночі. А по третє — не намагайтеся її перевиховати, адже кішка завжди залишатиметься собою.

Попри всі труднощі та дрібні бешкети, кішка зустрічає вас вдома, коли важко, зігріває своїм теплом, заспокоює мурчанням і просто є поруч у потрібний момент. Муся навчила мене терпінню, відповідальності та вмінню радіти простим речам.

Саме тому мати кішку - це не лише про маленькі пакості, бешкети і перевернуті квіти, а про справжню любов, яка не потребує слів. Про пухнасте щастя, що чекає на тебе вдома. І те відчуття, коли розумієш: без цієї маленької розбишаки твій дім уже ніколи не буде таким теплим і живим.