Одного дня, коли ми поверталися з батьками від бабусі, ми вирішили заїхати на ринок де продають тваринок. Майже дійшовши до кінця, моя увага була звернена на фургон, де були лабрадори. Підійшов до одного з песиків поближче подивитись, виявилось, що це батько одного з цуценят, які продавались. Нас зацікавила їхня пропозиція і показали хлопчика і дівчинку.

Мій майбутній улюблинець одразу підбіг до мене і почав ластитись та вилизувати мене. Він був не зовсім щенком, тоді було пів року, одразу було зрозуміло, що це був зв'язок між нами. Згодом поїхали додому, щоб батьки обдумали усі пропозиції. Тоді я не мав такого вагомого рішення, бо було мені 5 років.

Через тиждень приїджаю у вечері додому і бачу його. На той момент ім'я у нього було Стар-Астіман-Дора, але коротко ми звали Стар. Мені не подобалось ця кличка і методом підбору імен було вирішено назвати Кай. Спочатку він був бешкетником. Любив рити ями, згризав туфлі, навчився відкривати двері, влаштовував безлад. З віком він став більш спокійним та врівноваженим.

Кай, на жаль, помер у 2024 році через рак. Ми намагалися його врятувати, але було піздно. Він прожив цікаве життя. Бував у Криму до його окупації і зустрів там Новий Рік, був на Азовському морі. Він подарував 11 років свого життя, наповненого: добром, турботою, веселощами, довгими прогулянками та посмішками.