Перше знайомство

Одна з найважливіших історій у моєму житті звісно присвячена моїй домашній улюблениці Ірисці. Цій кішечці вже вісім років, а в цьому році вже буде дев’ять. Привезли додому ми її у далекому 2017, восени, на мій десятий день народження – це був найкращий подарунок!

Взяли ми її майже безкоштовно на ринку у бабусі, в якої у клітці було багато кошенят. Звісно мені було шкода усіх і хотілося їх забрати, проте ми могли взяти в родину тільки одного. І так сталося, що я вибрала саме Іриску. Перші дні вдома вона звісно дуже стресувала та ховаючись за диваном боялася виходити до нас, але вже за тиждень її поведінка була такою, ніби вона вже багато років живе з нами.

Ім’я їй ми придумали ще у машині по дорозі додому, як тільки взяли. Всі варіанти, наскільки пам’ятаю, були чомусь пов’язані з їжею. Розглядався ще варіант Котлетка, але зупинилися на Ірисці. І на моє здивування, як я помітила, багато хто вибирає саме це ім’я. Доречі, у повсякденному житті окрім імені ми використовуємо ще багато кумедних кличок, наприклад, я часто кличу її «Булька», що пов’язано з одним інтернет мемом.

Зовнішній вигляд та характер

Ми не знаємо хто були батьки Іриски, тому припускаю, що вона безпородна, хоча схожа ще на породу «Європейську короткошерсту». Вона має трохи полосату коротку сіру шерстку, з рудуватим животиком та плямами на ньому та світло-зелені гарні очі. Не дивлячись на її коротку шерсть, під час ліньки здається, що в нас живе не маленька мила кішка, а якась величезна пухнаста собака. Іриска взагалі не велика у розмірах, але після стерилізації вона все ж таки трохи набрала, як і очікувалося, тому стала трошки «періжечком».

Я в житті бачила багато цікавих та різних котів, тому з точністю можу сказати, що в нашої кішки дуже спокійний темперамент. Вона грайлива та трохи дуркувата, але все одно її найулюбленіше – спати на теплих пледах, у іноді цікавих позах, та звісно їсти. Ще вона любить, коли з нею виходять на двір погуляти, це дає їй змогу вивчати нові запахи та досліджувати територію. Варто також зазначити, що зустрічати інших котів їй не подобається, а ще чомусь не подобається наш сусід, і коли вона бачить його, то завжди ричить. Ігри в неї – ще те хобі. Вона може так загратися, що зупинити вже буде важко. Знаю, що така поведінка може бути через надлишок енергії або мисливські інстинкти. Особливо смішно виглядає, коли під час гри вона починає штовхатися задніми лапками, це теж може відбуватися з декількох причин.

Маленький член нашої родини 

Іноді Іриска бешкетує. Вона може подряпати меблі, погризти рослини в будинку, незважаючи на те, що є зелень вирощена спеціально для неї. Але це все дрібниці порівняно з тим, скільки теплих та радісних спогадів вона створює з нами. Я вже й не уявляю свого життя без неї. Коли у мене немає настрою, вона завжди його підніме. Коли нікого немає вдома, я ніколи не почуваюся самотньо, бо вона завжди поруч. Є відомий вислів про тварин:

«Вони для нас - сторінка у житті, а ми для них і є ціле життя».

Я з ним згодна, і тому Іриска є повноцінним членом нашої родини, про якого ми дбаємо та любимо не менше.