Минулого серпня, після того як екзамени були складені, випускний відсвятковано, а рішення щодо мого вступу до університету нарешті прийнято, ми з мамою відправились у подорож. Літо було дійсно напруженим, і лише одна думка про те, що я нічого не буду робити протягом двох тижнів надавала сил.

Пункт нашого призначення – Іспанія, регіон Каталонія, що славиться романською архітектурою, середньовічними гірськими монастирями та величезними Піренеями. Коли настав час вирушати, я нібито вже побувала в Іспанії: годинами продивлялась фото та відео в інтернеті. Я завжди так роблю перед якоюсь подорожжю – люблю відчуття підготованості, хоч і цілковито готовою ніколи не виходить бути.

Зупинилися ми в невеликому туристичному містечку, що має назву Тосса-де-Мар. В перекладі це означає Тосса-на-морі.

Як я вже зазначала раніше, я передивлялася інформацію про це містечко, але тут очікування взагалі не співпали з реальністю – і в дуже позитивному сенсі. Я очікувала спокійну, тиху місцевість, де більшість населення складають місцеві каталонці. Насправді ж місто просто кипіло – без жодних перебільшень. Туристи змішалися з місцевим населенням, і тут ніби взагалі не було кордонів. Іспанці дійсно дуже привітні люди – мова навколо нас була нам незнайома, інша їжа, традиції, звичаї – але я відчувала себе ніби вдома, хоча Запоріжжя досить радикально відрізняється від Тосси. Цим я завдячую місцевим, котрі завжди були нам раді, готові допомогти та спілкуватися жестами, якщо вони не знають англійської, а я – іспанської.

Існує популярний стереотип, що іспанці мають дуже бурхливе нічне життя – і це не лише про клуби чи алкоголь, а про вечерю о дев’ятій вечора. Я можу його лише підтвердити. За весь час нашого тут перебування, ми виходили гуляти досить пізно – вже після восьмої вечора. Вулиці були переповнені людьми – і не тільки молоддю, а й пенсіонерами та сім’ями з дітьми, які лише спокійно сідали за стіл, щоб поїсти гаспачо – традиційний холодний суп із томатів – чи випити сангрії – напій із сухого червоного вина. Такий стиль життя відрізнявся від традиційного життя в Україні, і це мені дуже відгукнулося – я завжди любила ніч більше за день.

   ^{Середньовічна фортеця Vila Vella та каталонський прапор                                                                                                           Фото зроблено о 22:17}

Хоч і основну частину нашої подорожі ми дійсно провели в Тоссі, на один день ми поїхали до Барселони. Бути в Каталонії і не відвідати місто, що заворожувало мене навіть на фотографіях, було неможливим.

Розпочали ми із парку Мірадор-дель-Алькальде. Він знаходиться високо над звичайним рівнем міста і пропонує не лише приємну атмосферу та багато зелені, а й захопливий вид на Барселону. Звідси місто видно у всій своїй красі: від старих будинків, серед яких видніється масштабний Саграда де Фамілія, до більш сучасного району Les Corts – осередку фінансів та бізнесу. На фото також можна помітити вежу Агбар Жана Нувеля – знаменитий барселонський хмарочос, покликаний створювати враження пагона води – гейзера.

^{Панорамний вид на місто}

Один із справжніх символів Барселони, людина з якого асоціюють це місто – це Антоніо Гауді – архітектор та один із найяскравіших представників стилю модерн.

Саграда де Фамілія, або Собор Святого Сімейства – творіння Гауді, на який він витратив більше ніж 20 років, а сам так і не побачив його добудованим, безсумнівно, найзнаменитіша будівля Іспанії. Ця величезна споруда збудована виключно за рахунок пожертв католицької громади, що підкреслює ставлення іспанців до цього архітектурного шедевру. До речі, лише нещодавно був завершений ключовий етап будівництва: встановили останній елемент центральної вежі, завдяки чому собор досяг своєї максимальної висоти і став найвищою церквою у світі.

^{Собор Святого Сімейства}

Релігійна ви людина чи не дуже – собор в будь-якому разі не залишає байдужим.

Наступна наша зупинка також була пов’язана із творчістю Гауді – парк Гуель. Його побудовано в характерному для Гауді стилі – звивисті форми та криві лінії, а знаходиться він на узвишші, над центральною частиною міста, тож підніматися під пекучим сонцем було досить складно. Тим не менш, воно того вартувало. Тут ми прогулялися звивистими доріжками між пальмами, скульптурами та кольоровими лавками.

^{Парк Гуель}

Вдосталь находившись парком та вуличками, ми зайшли до сувенірних лавок, щоб купити подарунки сім’ї, друзям і собі. Для себе я обрала футболку I love Barcelona та листівку із видом на місто – але не для відправки: я придбала її для своєї імпровізованої колекції на стіні в кімнаті, куди наклеюю листівки і з інших країн.

Барселона – неймовірна, і я з нетерпінням чекаю моєї наступної подорожі туди.

Коли ми повернулися до готелю в Тосса-де-Марі, наступні кілька днів проводили переважно на пляжі або куштували традиційну іспанську кухню, як-от паелью, що тут дуже популярна.

Іспанія виявилася для мене парадоксальною. Тут я наче потрапила в зовсім інший всесвіт, але відчувала себе затишно та ніби вдома.

Численні спогади з цієї поїздки ще довго грітимуть мені душу, і я з великим захопленням рекомендую цю країну, якщо ви обираєте місце для літньої відпустки. Це був чудовий час, який зарядив мене енергією на цілий рік.

Авторка фото: Пацелій Аліна