Граючи у професійній команді та маючи майже кожену тиждень ігри у різних містах, період з березня по квітень був максимально насичений. Луцьк, Івано-Франівськ, 2 рази Київ, Дніпро і ці всі міста за період 5 тижнів. У деяких містах я був упреше, наприклад як у Луцьку. З нього і почну...

Луцьк

​Перший візит до цього міста був максимально сконцентрованим, адже я приїхав сюди на ігри. Коли ти занурений у процес змагань, місто автоматично відходить на другий план. За всі три дні в мене так і не з’явилося можливості для повноцінного знайомства з вулицями чи архітектурою — весь графік був розписаний по хвилинах, а думки займав лише результат.
​Ми оселилися зовсім поруч із центром, що мало б полегшити логістику, але саме тут я відчув дивний урбаністичний парадокс. Варто було відійти від нашого будинку буквально на п’ять хвилин, як затишні центральні квартали раптово обривалися, виводячи до масштабного шосе. Ця межа була настільки різкою, що здавалося, ніби місто, як і ми на іграх, постійно перебуває у стані граничної швидкості, не залишаючи місця для повільних переходів чи спокою.

Івано-Франківськ

​Моя поїздка до Івано-Франківська тривала фактично одну добу — класичний формат для ігор Кубку України. Це той випадок, коли ти знаходишся в одному з найкрасивіших міст західної України, але твій маршрут обмежений трикутником «готель — ігровий майданчик — супермаркет». Попри те, що ми зупинилися в самому центрі, місто залишилося для мене непізнаним об'єктом.
​Весь вільний час з'їдала підготовка та самі ігри, тож єдина «екскурсія», яку я встиг собі дозволити — це похід за продуктами. Дорогою до супермаркету я пройшов крізь місцевий ринок, який на кілька хвилин занурив мене у справжнє, життя міста, розмовами та особливим галицьким колоритом. Це був короткий спалах реальності перед тим, як знову повернутися до вокзалу .

Дніпро

Дніпро для мене вже давно став містом постійних змагань та спортивного драйву. Я буваю тут настільки часто, що деякі вулиці та спорткомплекси стали майже рідними. Проте сьогоднішній Дніпро — це не лише про ігри, а й про постійне очікування. Повітряні тривоги стали невід’ємною частиною змагального процесу: замість розминки на майданчику ми часто проводимо години в укриттях, чекаючи на можливість вийти та продовжити боротьбу.Особливо запам’яталася одна зимова поїздка. Гра була призначена на третю годину дня, але через безпекову ситуацію все затягнулося. Додому я повернувся лише близько одинадцятої вечора. На вулиці була справжня люта зима — мороз тиснув до -20.

 Київ

​Першого разу ми їхали потягом. Це був стандартний варіант: швидке прибуття на вокзал, зрозумілий графік і мінімум витраченого на дорогу часу. Проте такий спосіб пересування залишає місто «за бортом», адже ти бачиш лише залізничні колії та перон.
​Друга поїздка відбулася на автобусі, і саме вона виявилася для мене цікавішою. Попри менший рівень комфорту порівняно з потягом, автобус дав можливість побачити Київ зсередини.
​Маршрут та міські затори
​Оскільки наш маршрут пролягав через значну частину міста, поїздка перетворилася на свого роду оглядову екскурсію. Ми проїхали через різні райони, що дозволило оцінити масштаби столиці та її архітектурне різноманіття.
​Саме під час цієї поїздки я на власному досвіді дізнався, що таке київські затори.

За ці поїздки я навчився швидко збирати валізи. Зараз я зберусь за 30 хвилин і буду готовий до дороги. Ці всі подорожжі залишаться зі мною бо це перші поїздки разом з професійною командою.

Фото: відкриті інтернет-джерела