Чому людське життя не може існувати без свободи
Цінність свободи для людини
Однією з найбільших людських цінностей є свобода. Свобода слова, свобода на іншу думку та ідеалогію, економічна, соціально-творча, юридична свобода — усе це є основою життя та існування людей в сучасному соціумі. Для всіх вона різна, дуже багатогранна та суперечлива. Її не можна виміряти ніякими приладами, словами і вчинками. Але свобода це перш за все вибір. Вибір, який повинен бути у кожної людини на землі.
З давніх-давен люди прагнули до свободи, вважали її найбільшою своєю мрією, боролися за неї і навіть віддавали житті. Зараз же в сучасному світі майже не залишилося людини, яку можна назвати повністю не свободною. Звичайно ж, і повністю вільними ми себе назвати не можемо, бо постійно залежимо від наших щоденних потреб, соціуму та важких ситуацій на які, на жаль, не зовсім, і не завжди можемо впливати. Так чи інакше ми всі маємо вибір — боротися з тим, що не подобається та твердо стояти на своєму, або змиритися і продовжувати жити далі. Наприклад, комусь подобається бути залежними від грошей, сім’ї та іншого, а хтось навпаки радіє бо не є прив’язаним до матеріальних благ і до чогось конкретного. Всі ми різні, всі заслуговуємо на повагу та визнання і ніхто не має права обмежувати, забирати нашу свободу.
Особисто для мене свобода — це можливість робити те що хочеш і вільно жити. Крім того, це відсутність нав’язаних і безглуздих стереотипів, чужих непотрібних порад, залежності від думки інших. Можливість думати, говорити і писати все що хочеш. Наявність своїх особистих бажань, мрій і поглядів. Право обрати і зробитижиття своєї мрії, вибір друзів, хобі, зовнішності, країни для життя, професії, яка найбільше подобається. Я думаю, що звичайно можна існувати без свободи, але щасливо жити ні, це неможливо.
Мабуть, найголовнішою проблемою на сьогодні є залежність від шкідливих речовин і саме там найбільше проявляється несвобода людини. Звичайно, хтось може сказати , або подумати, що шкодити собі це теж вибір, як і вибір людей з бідних країн світу голодувати та тяжко працювати аби вижити. Можливо, у них і можуть бути якісь інші виходи, але вони о них не знають і не здогадуються, і може навіть не мріють, через брак необхідних знань, навичок і вмінь. Отже, з цього можна зробити висновок, що знання — це теж один із проявів свободи. І на відміну від права голосу, своєї власної думки, знання не можна так просто взяти і забрати. Завдяки розуму у людини з’являється більше можливостей, він забезпечує можливість обирати між хорошим і поганим, можна навіть сказати дає їй неформальну владу над своїм життям. Нестача знань і є відсутністю свободи, тому люди, які погано живуть, і не знають нічого іншого, кращого за те що мають не можуть називати себе вільними, і ніхто не може їх за це засуджувати та казати, що в них завжди є вибір. Але, на жаль, знання доступні не всім людям на планеті, через відсутність можливостей, грошей, сили волі та багато чого іншого. Те що доступно одному, може бути недоступно іншому.
Найбільшої свободи людина досягає, коли має право, необхідні знання та досвід аби зробити свій власний вибір, оснований тільки на її власних бажаннях і мріях. Саме тому вона є фундаментальною характеристикою людського життя. Медард Босс (фахівець з психології) вказує, що свобода це не те, що людям належить, це є те, ким, чим ці люди є. Попри те, що було вже сказано щодо важливості і необхідності свободи, вона має й не дуже позитивні для декого аспекти. Наприклад самим головним мінусом є дуже велика відповідальність за себе та своє власне життя.
Як казав Джордж Бернард Шоу, ірландський драматург, що “свобода означає відповідальність, ось чому більшість людей її боїться”.
Так і справді не всі готові боротися за свою волю, відстоювати її, бо тоді прийдеться попрощатись зі звичним та безпечним життям. Людьми керує страх, а не власні бажання, і саме тому вони краще змиряться, потерплять і промовчать, аби ненакликати на себе або своїх близьких нещастя. Але Неможливо досягти свободи в майбутньому, утискуючи її нині. Отже, і для таких людей ніколи ненастане вільного і щасливого майбутнього, вони завжди будуть рабами слів, ідеалогій і правил інших. До речі, одно з версій походження слова свобода йде до давньоіндійських слів “svo” - свій і “poti” - хазяїн. Тобто сам собі хозяїн.
Свобода - це насамперед залежність від законів. Так, як свобода це можливість робити те що хочеш, іноді це твердження розуміють не так, як треба, а розцінюють, як заохочення до обмеження свободи інших. Тому, в світі існують закони, які потрібні для захисту прав інших. Вони регулюють та допомагають визначити свої рамки. Дехто думає, що обмеження прав є утиском своєї власної свободи, але це не так. Навпаки, наявність законів і є основою для цього. Кожна вільна людина не має права обмежувати волю іншій, тому, що обмежуючи її іншим, вона обмежує перш за все її собі.
“Немає людини, яка б не любила свободу; але справедлива людина вимагає її для всіх, а несправедлива — лише для себе”. (Л. Берне).
Ось тому потрібно пам’ятати про інших, про те, що обмежуючи в правах когось, можуть обмежити і твої права також.
Отже, людське життя не може існувати без свободи. Вона потрібна всім і кожному, для комфортного і гарного життя. Не можна бути щасливим і невільним. Для кожної людини вона різна, але однаково цінна. Вона може бути не тільки в глобальному понятті, але й у звичайних, невеликих та вже звичних речах. Тому свобода — одна з найбільших цінностей в житті, що в нас є, за яку потрібно боротися.
“Лиш той життя й свободи вартий хто йде щодня за них у бій”( Йоганн Вольфанг Гете).
Валерія Столярова