Незабутні спогади: вчитель, який назавжди залишиться в наших серцях
Сьогодні я студент, але час від часу повертаюся думками назад у шкільні часи, з теплотою згадую мого вчителя і по-хорошому заздрю тим школярам, які сьогодні мають можливість із ним спілкуватися. Це мій колишній класний керівник, учитель фізики та астрономії Крошен Дмитро Вікторович.
Як зараз пам’ятаю, це чоловік високого зросту, з сивим коротко підстриженним волоссям, трохи огрядний, завжди ходив у білій сорочці, темних штанях та чорному взутті. Мав гарне почуття гумору і нам це дуже подобалося. Інколи він приходив не дуже веселим, похмурим або заклопотаним, але навіть у такі моменти його присутність змушувала нас відчувати доброту та впевненість, які він неодмінно випромінював. Для нас це був найкращий учитель серед інших, нам дуже пощастило потрапити під його керівництво.
Це такий вчитель, який до школярів одночасно і добрий, і суворий. За неправильні вчинки нас він завжди карав по справедливості, надаючи нам приклад правильної поведінки. Пам’ятаю один випадок зі школи, коли ми з хлопцями щось там натворили, а він про це дізнався, сильно насварив і попросив до кінця перерви скласти йому на стіл щоденники, для написання зауваження. Ми дуже були налякані і не хотіли віддавати щоденники, але все одно вирішили по-чесному покласти їх на його стіл. Але для нас стало несподіванкою, коли він нам сказав: «Як би ви не поклали щоденники мені на стіл, то я б вам написав зауваження, а так за вашу хоробрість та чесність я нічого писати не буду, забирайте їх назад».
На своїх уроках Дмитро Вікторович любить дисципліну та порядок. Він завжди намагався нам пояснити нову тему так, щоб ми всі її зрозуміли. Якщо хтось щось не розумів, він залюбки пояснював додатково - на малюнках, на вимірювальних пристроях тощо, аби всі все гарно засвоїли. Нам дуже подобалось, що він намагався пояснити складні речі простими словами і на прикладах.
Але як буває в житті, як би нам не хотілося знову і знову поринути в ті прекрасні моменти, ситуації з нашим вчителем, через які ми пройшли разом за сім років, час рухається вперед: одинадцятий клас, останній дзвоник, наш випускний і прощання не тільки з однокласниками, а з нашим найкращим вчителем. Час не повернути, а спогади залишаться назавжди.
На фото: вчитель фізики та астрономії (школа гімназія "Світоч", м. Вільнянськ) Крошен Дмитро Вікторович