Анна Шумкова, Валерія Гетьман і Анжеліка Заставенко — студентки факультету журналістики Запорізького національного університету. У кожної з них свій стиль і своя історія, але об’єднує їх одне — поезія стала не просто творчістю, а справжнім способом висловити внутрішні переживання, біль і надію.

Анна Шумкова

Анна вміє бачити красу у дрібницях і передавати її через свої слова та вчинки. Її доброта не є поверхневою — вона глибока, щира і здатна зігріти навіть у найтемніші моменти. Чуттєвість, з якою вона ставиться до світу, робить її близькою людям, які шукають розуміння і підтримки. Вона не боїться відкривати своє серце, бо знає: тільки через щирість можна створити справжній зв’язок. Анна — це той промінь світла, що нагадує, що любов і турбота — найпотужніші сили, здатні змінювати життя на краще.

Мене не зітреш

Я в словах, що написані ж мною
Чорнографітним простим олівцем.
Ти ж бо ластик, і як то твоя воля -
Стирай мене, стирай до крові — живцем.

Ти зітреш мене хіба що з паперу,
Та навіть на ньому я залишу сліди.
Намацай на своєму зап'ясті вену,
Я пульсую під шкірой — гляди.

Ти можеш викреслити мене з пергаменту,
Та ніколи з людських думок.
Я прийду з-за світу — здалеку,
Покладу руку на мільйон сорочок.

Вони відчують подих сновиди,
Що стоїть за їхніми спинами.
Буду між слів, між літер бродити,
В поезії ритмами й римами.

Я житиму в словах написаних мною,
В них припадатиме пилом моє життя,
Та я ніколи не буду німою,
Допоки в словах живе задум митця.

Згодом слова не будуть написані,
Чорнографітним простим олівцем,
А будуть видрукувані слова немислимі,
І покриті срібним свинцем.

Зображення взято із сайту "Читай"

Валерія Гетьман

Дівчина, яка вражає своєю внутрішньою силою долати життєві перешкоди не втрачаючи себе. Вона пройшла через багато складних моментів, але замість того, щоб зламатися, навчилася знаходити у кожній кризі нові ресурси для зростання. Її внутрішня стійкість не проявляється у гучних словах чи пафосних обіцянках, а в тих тихих рішеннях щоразу підніматися після падіння і рухатися вперед, незважаючи на сумніви й страхи. Ця здатність приймати себе зі всіма недосконалостями і одночасно не зупинятися на досягнутому надихає не лише її близьких, а й тих, хто вперше зустрічає її. Вона — приклад того, що справжня сила народжується з усвідомлення власної вразливості і бажання жити повноцінно, не втрачаючи власної унікальності.

Зображення взято із сайту "qui.help"

Анжеліка Заставенко

Анжеліка — це поєднання ніжності й глибини, що розкривається не одразу, але залишає слід надовго. Її крихкість — не про слабкість, а про здатність відчувати світ гостро й тонко. Саме в цій чутливості й полягає її сила. Її присутність — це мовчазне нагадування, що вразливість може бути потужною формою стійкості. Анжеліка — наче порцелянова фігурка, яку не хочеться розбити, але яка витримує більше, ніж здається на перший погляд.