Сьогодні я брала інтерв’ю у людини яка мене дуже надихає. Чепіжко Любов Ілішна є викладачкою та співзасновницею вокальної студії «ArtStyle».
І вона погодилась дати відповіді на мої питання:
1.Що стало поштовхом до створення вокальної студії "ArtStyle"? Як виникла ідея?
- Взагалі я завжди була творчою та креативною людиною, починаючи з дитсадка і по сьогоднішній день. Творча студія не «ArtStyle» на той момент вона мала назву «Дебют», створилася у 2007 -2008 роках у палаці Дніпроспецталь. Я була керівником студії і займалося в нас дуже багато дітей, це від 80 до 100.
Ми там займалися: хореографією, вокалом, сценічним мистецтвом.
Паралельно з цим я брала участь у КВН, мені він дуже подобався, тобто була творчість і на роботі, і поза нею також була присутня творчість. Я була капітаном жіночої команди. І ця креативна творчість стала у нагоді в моїй діяльності і також внесла свою лепту у розвиток студії.
Чому створювалася студія, тому що було дуже багато дітей які хотіли чимось займатися, але не могли обрати чим саме. Хтось хотів хореографією, хтось вокалом, хтось сценічним мистецтвом, а у нас усе це об’єднувалося.
У 2011-2012 роках я перейшла працювати у ПК «Орбіта». Я думала що уже не буду працювати з дітьми, займатись чимось іншим, бо спочатку мене брали сюди зам вне шкільним відділом. Я мала проводити всілякі заходи, писати сценарії, проводити все це для дітей. І так сталося, що я місяць, два пропрацювала тут і усі діти які були у Дніпроспецталі, прийшли сюди.
І чесно кажучи у мене був кабінет але маленький, який вміщав максимум двох людей. І перше що ми почали робити, це займатись у коридорах. Абсолютно усі чули як ми співаємо, ставимо мініатюри і тому подібне.
У 2012 році вже офіційно з’явився новий колектив. Ми спочатку не знали як себе назвати, оскільки Дебют, залишився там. І ми вирішиди назватися «ArtStyle» артистичний стиль.

джерело фото: інстаграм artstyle.vocal_studio

2.Чим «ArtStyle» відрізняється від інших студій у місті?
Якістю. Це найперше. Ну і напевно тим, що, ми все тут робимо колективно. Якщо ми беремо участь у якомусь проекті, якщо хтось із наших пройшов, допомагають усі, приєднуються і викладачі і усі діти. От скільки разів ми були на голосі країни, ми їздили усім складом, підтримували. В нас брав участь Антон Якубовський, який пройшов на сліпі прослуховування, і зараз він вже працює викладачем, коучем у Києві. Так от ми поїхали з дітьми 10 чоловік, і усі були в шоці, від того яка підтримка і командний дух.
Ще ми відрізняємось від інших студій якісним підбором матеріалу, і ми дуже серйозно до цього ставимось. І ми постійно ще у довоєнний час, працювали на майданчиках міста: це райдуга, на маяковського та у «Дубовому гаю».
3.Які навички та якості Ви найбільше цінуєте в учнях студії — талант, працьовитість, емоційність?
Ну талант це вже 80 % успіху, але якщо не має працездатності, ніякий талант не допоможе,ти підеш на дно. Талант потрібно підживлювати, ти повинен мати навички і розвивати його. «Так, тобі дано але ти не хочеш працювати, то нічого з цього не вийде». Якщо казати про емоційність, то без емоцій в нас ніяк.
Найбільше я ціную працездатність. Назову одну дівчину: Єва Дакуніна. Вона до нас прийшла у вісім років, вона була «мишка-норушка», не могла навіть рота розкрити. На заняттях з нею було важко. Але коли вона побачила результат, коли ми зробили першу пісню, воно пішло, пішло, пішло. Вона зараз надсилає мені домашнє завдання, вона просто росте. От тільки працездатність і пошук.
4.Який з виступів студії запам’ятався Вам найбільше і чому?
їх було так багато, що я не можу навіть виокремити якийсь із них.
Напевно нам дуже запам’ятався «Пляжний Бум». Запрошували тільки нас і ми працювали там на розігріві у зірок, інші колективи не запрошували.
Ми могли в один і той же день одночасно виступати на різних локаціях: спочатку на райдузі, потім одразу їхали на Маяковського, і потім у «Дубовий Гай». Ми дуже втомилися, але емоцій було купа.
Стосовно «Пляжного Буму», ми там також працювали, він проходив три дні. Цей захід проходив вперше у Запоріжжі, людей було дуже багато, близько десяти тисяч. Нас знімали оці плаваючі екрани. Приїхали прямо «мега зірки» і запам’яталося, те, що ми були в одному наметі з цими зірками. Діти отримали спілкування, діти отримали емоції. І оці зірки поки ми були на сцені, стояли і слухали нас, а потім сказали «Ви нахально круті». Це сказала співачка Таяна.
5.З якими викликами стикається сучасна вокальна освіта в Україні, на Вашу думку?
Незнання. Навіть у деяких вишах де викладають музику, вони працюють по-старому. Візьмемо 90-сті, люди які закінчували ці вузи, вони не мали навіть бази, яка мала би бути присутньою, вона є, але не достатня. І вони потім мають самостійно отримувати освіту, і це доречі дуже добре.
На усіляких семінарах, майстер-класах. Тобто недостатньо хороша база.
6. Які приклади Вас особливо надихають серед учнів, що досягли помітного результату в музиці чи творчості після навчання у Вас?
Ну почнемо з того, що вже 3 людини, після навчання у нас, стали вокальними викладачами, двоє з них в Києві. Війна, вона внесла свої корективи. В нас наприклад Маша Притула, була у Польщі, вона там виступала на акціях-протестах, співала пісні які ми вчили тут у студії, і на одному з мітингів були американці, вони почули як вона співає і її запросили в Америку, і вона зараз в Америці проходить навчання, і вона там бере участь у мюзиклах, причому у ведучих ролях. Також Іван Клименко, гарний приклад. Він поїхав ще на початку війни, дуже багато співав на вулицях Польщі під гітару, таким чином заробляючи гроші для себе. І спробував вступити у вищий музичний коледж у Польщі, і пройшов з найвищим балом з усіх, і зараз також співає у мюзиклах. Тобто у нас гарні результати. У нас діти самі пишуть пісні, яскравий приклад це Марьям, нещодавно мені прийшло повідомлення що вона в топ музичних чартах України.
7.Яку роль, на Вашу думку, відіграє музика в умовах війни? Чи були у студії тематичні патріотичні проєкти?
Ми брали участь у разових таких проектах. На канал МТМ нас запрошували, там разом з дорослими виконавцями. Також брали участь у проєкті «Волонтер», ми співали для волонтерів, і коли лунала пісня "Маніфест" у нашому виконанні – стояв увесь зал, і один не витримав підійшов до нас, дістав гроші і каже: «Дітки тримайте, це вам на морозиво», ми звісно ж відмовились, але от настільки ми підняли дух, що відомий волонтер Акапян, підійшов, обійняв кожну дитину і плакав. Дорослий чоловік, розумієш.
У нас часто проходять якісь концерти у «Незламному Хабі» і вони кожен має свою цілеспрямованість. Але чисто свої проєкти ми не проводили. В нас зараз багато дітей їдуть за кордон, чи в інше місто. В нас Поліна Аганова жила в Нідерландах, дізналася що ми приїжджаємо у Львів і приїхала туди до нас для зустрічі.
8.Як змінюється підхід до викладання вокалу для дітей і підлітків? Чи впливають соцмережі на їхній музичний смак?
Ну звісно що впливає, вони сидять зараз у своєму ТікТоці і такий «бред» слухають. Але наші діти вміють розділяти, вони вміють аналізувати. Дуже часто у підборі матеріалу беруть участь і діти, вони самі приносять матеріал. От вони слухають і кажуть ось це пустушка, а от тут є над чим попрацювати, тут дуже цікавий текс, цікава музична палітра.
9.Про що Ви мрієте як педагог і як творець: чого ще хотіли б досягти з «ArtStyle» чи в музиці загалом?
Я по-перше хочу щоб були щасливі мої діти, та й взагалі усі діти і підлітки. Я хочу щоб вони самі знайшли той шлях, по якому будуть іти, і це не обов’язково повинна бути музика. Він може бути прекрасним лікарем, але все одно любити музику і займатись нею. Я хочу щоб усі їхні плани збулись і щоб вони були щасливі.
Я хочу щоб «ArtStyle» продовжував жити. Він повинен продовжувати жити, якщо навіть, усі ми люди, і приходить час коли треба піти, щоб були люди яким можна це все передати, і щоб вони були однодумцями.
Дякую за це прекрасне інтерв’ю та ваш приділений час!