На основі постанов Кабінету Міністрів України Nº 719 від 19.10.2016 та Nº 280 від 18.04.2018

Уже понад вісім років в Україні діють постанови, які регламентують забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а також родин загиблих воїнів. Уряд запровадив механізми компенсацій та надання житла, але на практиці ці програми не

завжди виконуються.

Що говорить постанова Nº 719?

Цей документ визначає, що родини загиблих військовослужбовців та інваліди I-II групи, які брали участь в АТО/ООС, мають право на одноразову компенсацію на купівлю житла.

Це стосується також військових, які втратили працездатність під час захисту України.

«Компенсація надається у розмірі, що не перевищує вартості житла, встановленої відповідно до нормативів Мінрегіону.»

А що передбачає постанова Nº 280?

Вона встановлює порядок забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, передбачає можливість державної участі у програмах з оренди чи купівлі. Важливо, що постановою передбачено і співфінансування з місцевих бюджетів.

Реальність на місцях

У багатьох громадах процес іде мляво. Наприклад, у Дніпропетровській області впродовж 2023 року було виділено 15 обʼєктів житла для ВПО — з обіцяних 60. Причини: складні погодження, нестача фінансування, відсутність механізму контролю.

За словами правозахисниці Олени Б., «постанови добрі, але без супроводу — вони перетворюються на декларації. Люди живуть по 5-7 років у модульних містечках».

Державні документи повинні працювати не лише на папері. Без ефективного механізму реалізації компенсаційні постанови залишаються надією без дати. Українці, які втратили дім або близьких, заслуговують на конкретні рішення, а не обіцянки.