Мою домашню улюбленицю звати Іриска, і вона — найкраща кішка у світі! Вона має пухнасту шерсть, переважно медового кольору. Ми назвали її Ірискою через те що в неї на голові є яскрава руда пляма. На її лобі присутня характерна для таббі літера «М». Таббі (з англ. "tabby cat", "смугастий кіт") — це не порода кішок, а тип візерунка на шерсті, який зустрічається у різних порід та дворових котів. Крім наукового пояснення цього забарвлення, є ще декілька легенд виникнення цієї таємничої літери «М».
На мордочці та спині у Іриски є темніші смужки та цятки — від насиченого коричневого до майже темно-сірого кольору. Навколо носика, на підборідді та грудях шерсть значно світліша — кремова. Через довжину шерсті кольори плавно переходять один в одного.
В Іриски гарні зеленувато-золотисті очі. Такий колір можна назвати «хамелеоном», бо залежно від освітлення він може здаватися то чисто зеленим, то майже золотим. Коли Іриска дивитися на мене, здається, що вона все розуміє — і настрій, і думки.

Вона з'явилася у нас, коли я була в сьомому класі. Ми обрали її з декількох кошенят у притулку, "молочна" мама в яких була, породистою британською кішкою. Через що, ми, жартуючи, виправдовуємо норовистий характер Іриски. Бо, зазвичай, саме про британську породу котів відгукуються подібним чином.
Як я вже сказала, Іриска з характером, іноді буває лагідна. Її можна підійти та погладити, але через деякий час вона починає кусатися та хватати лапками. Вона "гуляє сама по собі", приходить лише за власним бажанням, на руках довго не сидить. Спить вона також наодинці, на моєму робочому кріслі.
До чужих людей вона ставиться з обережністю, коли ті підходять занадто близько, або хочуть її погладити, вона шипить на них і може попереджуючи підняти лапу, "готуючись завдати удару".
Ще Іриска дуже грайлива. Може довго гратися з обгортками від цукерок, тенісним м'ячиком, бігати за мотузкою.
Окрім ігор, Іриска має свої щоденні звички та маленькі ритуали. Наприклад, кожного ранку вона обов’язково приходить перевірити, чи всі прокинулися. Вона тихо стрибає на ліжко, сідає поруч і пильно дивиться в обличчя, а якщо на неї не звертають уваги — може легенько торкнутися лапкою або тихо нявкнути. Таким чином вона ніби нагадує, що настав час вставати, годувати її та починати новий день.

Також Іриска дуже полюбляє спостерігати за всім, що відбувається за вікном. Вона може годинами сидіти на підвіконні, уважно стежачи за птахами. У такі моменти вона виглядає серйозною та зосередженою, ніби справжній мисливець. Інколи вона навіть тихенько «цвірінькає», коли бачить пташку, що пролітає за вікном.
У харчуванні Іриска теж доволі вибаглива. Вона не їсть усе підряд і часто показує свій характер, якщо їй щось не подобається. Може демонстративно понюхати їжу й відійти, показуючи, що сьогодні в неї інші смаки. Проте є ласощі, перед якими вона не може встояти, і тоді стає набагато лагіднішою та привітнішою.
Попри свою незалежність і норовливість, Іриска все ж дуже важлива для мене. Вона створює вдома відчуття затишку. Навіть коли вона просто спить у кріслі або мовчки спостерігає за всім навколо, стає спокійніше на душі. Для мене Іриска — не просто домашній улюбленець, а справжній член родини, зі своїм характером, настроєм і звичками, без якого я не можу уявити наш дім.