Чому українська молодь не бачить майбутнього вдома "У мене був вибір: або магістратура в Києві й постійні тривоги, або Німеччина й стабільність", — каже Марина, випускниця факультету міжнародних відносин.

У 2024 році вона поїхала до Гамбурга й не планує повертатися. Таких, як вона, — тисячі. За даними аналітичного центру Cedos, у 2024 році 58% українських випускників шукали можливості працевлаштування або навчання за кордоном. Причини типові: війна, відсутність гарантій безпеки, низькі зарплати, брак якісних програм стажування.

Олександр, студент технічного вишу, каже: "Мене запросили на стажування в Польщу. У нас подібного навіть не пропонують". Він додає, що його друзі вже знайшли роботу у Вільнюсі, Празі, Таллінні. Міністерство освіти декларує створення "програм повернення фахівців", але на практиці — це лише слова.

Український ІТ-ринок, наприклад, втрачає щороку понад 15% молодих спеціалістів.

Попри це, залишаються й ті, хто вирішує будувати країну тут. Софія з Вінниці створила освітній стартап для школярів у прифронтовій зоні.

"Я залишилася, бо вірю в силу змін зсередини", — каже вона. Вибір молоді — не лише про освіту чи зарплату. Це — референдум довіри до держави. Якщо не змінити умови, Україна залишиться без тих, хто міг би її відновити.